en-портрет мого янгола

Фото галерея:


Настасья Булавенко

Ілюстрація виконана в графічних редакторах Krita та Adobe Photoshop CS6 

за допомогою графічного планшета Wacom Intuos Comic PT S ˎˊ˗

Переглянути


Смолінська Ольга

Рано, ввечері,вдень,вночі,

Постійно поруч - на плечі.

У халепи не дає встрягати,

Із біди може врятувати.

Хто ж цей герой і помічник,

Порадник, друг і рятівник?

Той, хто завжди доромагає,

У біді завжд виручає.

Чому ж не бачу я його?

Не відкрива лиця свого.

Та все ж я думаю, що знаю,

Як він насправді виглядає.

У нього сміх як ніжний спів,

Мабуть, і кращий солов'ївю

І руки ніжні як у дами,

Й прекрасні карі очі мами.

Тендітний й ніжний голос має

Й до неба високо літає.

Великі крила, на вітер схожі,

Швидкі і величні, мов вельможі.

І у людей віру вселяє,

Любов'ю серце зігріває.

Надію будить у руках,

Мій янгол - наче вільний птах.


Мартиненко Тетяна

Я приймала участь у конкурсі краси "Я - просто Янгол". Всі учасниці були дуже гарні і тендітні, бо в глибині серця кожної людини живе янгол. Я була янголом Віри, Надії та Любові. Ось так я представляла на конкурсі свого Янгола:

Я просто Ангел - что же тут такого?

Я просто Ангел - сразить могу любого!

Умна, талантлива, добра

Танюшей называют все друзья.

Английский изучаю и испанский тоже,

Думаю, что в жизни это мне поможет.

Пишу стихи, рисую и пою.

Я, в общем, замечательно живу.

Родители во всем мне помогают

И от невзгод меня оберегают.

Ангелы приносят людям волшебство,

Сказочные краски, веру и добро.

Так и я на крыльях радость всем несу,

Счастье и надежду, любовь и красоту.

Разом з батьками ми виготовляли крила янгола майже цілий місяць. Ми працювали дружньо, всією сім'єю. А коли настала черга мого виступу, нас всіх переповнювали емоції. Бо по подіуму йшли Янголи - білі, рожеві, червоні, м'ятного кольору. А крила... Крила були неймовірні! В цей час я зрозуміла сенс виразу "Краса врятує світ". 

Дійсно так і буде!


Мелентьєв Петро

Мені пощастило від народження,бо я народився в сім'ї віруючих. З малечку батьки розповідали мені і моїм сестрам про люблячого Небесного Отця,вчили молитися йому,славити його,читати Біблію.

На підставі Біблії батьки пояснили нам,що діти віруючих освячуються Богом і мають Ангелів-хранителів. Це піклування я відчуваю кожного дня. Безліч разів він зберігав мене від травм. Наприклад,коли я був ще зовсім маленьким, то впав з горища,але не зазнав жодного ушкодження. Також мій Ангел зберіг мене від смерті через ураження електричним струмом. Ввечері я завжди молюся,щоб Ангел-хранитель зберіг мене вночі і послав хороші сни. Виходячи із дому,також

молюся про захист. Починаючи якусь справу,молюся про надання мені допомоги,розуму й кмітливості. Й Господь відповідає на молитви,навіть іноді й батькові можу допомогти розумною порадою.

Але,щоб не загубити права на опіку Бога й його Ангелів ,я у свою чергу повинен слухатися батьків і допомагати їм,старанно вчитися. Також повинен ставитися до оточуючих мене людей так,якби я хотів,щоб ставилися до мене:прощати тих,хто мене ображає,щоб і бог простив мої провини; любити ворогів,хоч це буває дуже важко,бо й Господь любить грішників і віддав за них своє життя. А якщо в мене щось із цього не виходить,прошу пробачення і виправляюсь. Бо в Біблії написано:''Ухиляйся від зла і твори добро;шукай миру і прагни до нього,бо очі Господні звернені до праведних,і вуха Його-до молитви їхньої,а лице Господнє проти тих,що чинять зло!''(перший соборний лист апостола Петра 3,11-12).

Сам Господь Ісус Христос дуже любить дітей. Коли він був на Землі,то благословляв їх і залишив заповідь:''Пустіть дітей і не забороняйте їм приходити до Мене,бо таким є Царство Небесне''(Євангелія від Матфія 19-й розділ).


Колєснік Дар'я

Це була холодна зимова ніч. Всюди було гамірно , з різних куточків міста чутно слова привітання , адже скоро мав настати Новий рік. У багатьох з нас , це свято асоціюється з родинним затишком, коли ввечері ялинка спалахує різнокольоровими вогнями і, здається ось-ось має статится диво. Новорічні вогники виблискують на ялинкових іграшках , які цілий рік пролежали у великій паперовій коробці, чекаючи свята. Напередодні Нового року справ багато. Кожен з дитинства вірить ,що у цей день трапляються дива , тому усе має бути гарним і врочистим. Янголи також працюють з усіх сил. Інколи навіть на сон не вистачає часу , але вони не сумують . Їм приносять радість наші теплі обійми, щирі посмішки , ласкаві слова до один одного. А значить добро не забуте і люди чекають свята , тому янголи , коли вулиці порожніють і гасне у вікнах світло , починають сипати на засніжені дороги срібні блискітки , щоб гарно було людям вранці вирипувати чобітьми та валянцями. Діткам янголи посилають казкові сни , відганяючи від них нічні жахіття . Що їм сниться ?Ніхто не знає ... Але одне можу сказати, що ці сни солодкі , як мед і лагідні , як материнські обійми. На невеличкій пухнастій хмаринці сиділо маленьке Янголятко .Воно нещодавно народилося , тому багато речей йому було невідомо. Янголятко хотіло допомогти старшим янголам, але йому не дозволяли. ,,Ти ще маленький ,-чув він у відповідь.- але скоро на тебе чекає дуже відповідальна місія." Хмаринка злегка погойдувалась .У Янголятка трішки свербіли крильця, бо так хотілося комусь допомогти.І ось ця мить настала. Раптом він почув , як хтось плаче.Навіть хмаринка стріпнулася , але звісно їй було байдуже. А от Янголятко захвилювалося і злетіло на Землю. У темному холодному приміщенні сиділо дівча років восьми.По замурзаному обличчі стікали гарячі сльози . Поруч лежав клаптик паперу, на якому було написано її найбажанішу мрію. Дівчинку звали Наталка. Її родина жила у підвальному приміщенні більше року. Менші братики вже встигли звикнути до холодних сирих стін. І звісно тут не було ні пухнастої ялинки , ні новорічних подарунків. Наталка й двоє братиків (Назар та Петро) бачили , що на вулиці всі готуються до свят , купують смаколики, але в них цього не було і їх маленькі серця стислися від гострого , недитячого болю. Але, на жаль, Назар захворів і тільки диво могло його врятувати . Більшість дітей просять на Новий рік цукерки, іграшки, або якісь інші розваги. Однак Наталці хотілося лише одного, щоб її братик знову став здоровим. Він майже місяць не вставав з ліжка , а лікарі лише знизували плечима. Дівчинка не помітила , як заснула. Вона не почула , як пухкі крильця доторкнулися до її ніжних щічок . Янголятко схилилося до братика і прошепотіло йому на вушко: 

- Ти більше не будеш хворіти. Тепер ти здоровий.

Хлопчик посміхнувся крізь сон...Янголятко полетіло на небо ,щоб загасити зорі-ліхтарики , оскільки скоро мав настати світанок. І ось холодна зимова ніч минула. Снігу було не багато, тому люди могли легко дійти до роботи пішки , насолоджуючись краєвидами свого міста. Настав день Нового року. Чудові магазини були наповнені різноманіттям їжі, яка виднілася через скло прозорих вітрин. Веселий гул, співи линули з усіх куточків міста .По засніженій дорозі йшов високий, худорлявий чоловік на ім'я Андрій. Здавалося, йому було байдуже до всіх цих співів, новорічних ялинок, подарунків. Він тяжко працював весь тиждень , а натомість заробив гроші , які ледве вистачать , щоб прогодувати родину хоча б декілька днів. Вже давно ніхто не бачив на його обличчі посмішки , та й він уже не пам'ятав коли останє чомусь радів. Колись Андрій мав усе: гарну роботу, затишний дім. А тепер ...перед очима сирі стіни , холодна кам'яна підлога. І найгірше , що його маленький син захворів ( це був той самий Назар) , а грошей на ліки не вистачало .Звісно , чоловік просив допомоги у старих знайомих, але чув у відповідь лише відмови. Тому ніхто й не знав, як кожну ніч Андрій благав ,щоб сталося диво і його хлопчик одужав...

Прекрасні ялинки, сяючі вогні - все залишилося позаду. Потягнулися пустирі , криві , вузькі вулиці. Врешті-решт він дійшов до похиленого, старого будинку . Низ його, власне підвал, був кам'яний , а верх - дерев'яний .Згодом чоловік опинився у великій темній кімнаті . На зустріч йому вибігла жінка. На її очах були сльози:

-Що сталося, люба? - на мить Андрій подумав, що сталося найгірше.

- Він одужав, одужав! Наш хлопчик став на ноги!- закричала жінка .-

Цієї ночі сталося диво , хоча лікарі казали, що його не врятувати, але я до останнього вірила, чуєш, до останнього... З того дня в їхньому житті все змінилося . Родина перестала бідувати. Андрій знайшов гарну роботу і за накопиченні гроші купив велику простору квартиру. А головне, Янголятко захищатиме їх від лиха , будучи завжди поруч...


#КонкурсПортретМогоЯнгола